Y.K. Music - Ворожка

Мені ворожка на зорі шептала,
Коли туман над річкою стояв:
«Не йди, дитино, ти за тим соколом,
Бо він любові вірної не мав».
Його любов — мов повінь навесні,
Прийде бурхливо і мине у сні.
А я не слухала, я в небо все гляділа,
Де він літав — і я за ним летіла.

В словах його купалася, як в росах,
І заплітала з них вінок у косах.
Ой, правду, правду ворожка та казала,
Що щастя наше — то свіча, що догорала.

Тепер в моєму серці замість цвіту —
Росте гіркий полин посеред літа.
І тільки вітер, брат мій сизокрилий,
Питає: «Де ж твій сокіл? Де твій милий?»
(Де ж твій милий...)
Покинув двір, де матіола пахла,
Покинув очі, де любов не згасла.
Знайшов собі чужі, високі гори,
Мені лишив лиш незасіяне те поле.
Тепер по ньому тільки вітер ходить,
Та квітка суму мовчазна там сходить.
Піду до річки, що туманом вкрита,
Вмию лице, сльозами недопите.
Хай забере вода мою печаль-розлуку
І заспокоїть серця мого муку.